Тези доповіді

Мотив тілесного дотику як спосіб подолання людського відчуження в романі Д. Г. Лоуренса «Коханець леді Чатерлей»

Головна сторінка

Анотація

У тезах досліджено художню роль мотиву тілесного дотику в романі Девіда Герберта Річардса Лоуренса «Коханець леді Чатерлей» (1928) як способу часткового подолання людського відчуження. На матеріалі образів Констанс Чатерлей, Олівера Меллорса й Кліфорда Чатерлея простежено протиставлення живого тілесного досвіду механізованій цивілізації та формальним соціальним взаєминам. Дотик і ніжність інтерпретовано як засоби пізнання іншої людини, відновлення чуттєвості та налагодження зв’язку з природою. Окрему увагу приділено символічній ролі лісового простору й обмеженням, які накладають класові упередження, матеріальна залежність і суспільні норми. Зроблено висновок, що тілесна близькість не усуває суспільних суперечностей, однак допомагає героям частково подолати психологічну відчуженість і повернути відчуття живого зв’язку зі світом.

Файли цього матеріалу:

ФайлОписРозмірФормат
1.pdfЛітературознавче дослідження мотиву тілесного дотику в романі Д. Г. Лоуренса «Коханець леді Чатерлей». Розглянуто, як тактильність і ніжність допомагають Констанс Чатерлей та Оліверу Меллорсу відновити зв’язок із власним тілом, одне з одним і природним світом, а також як механізована цивілізація, соціальні привілеї та класові упередження поглиблюють людське відчуження.474,1 КБPDFПереглянути / Відкрити